які можуть бути причини втрати індивідуальності
А співвідношення індивідуальності і особистості С.Л. Рубінштейн описує таким чином: “Людина є індивідуальність через наявність у нього особливих, одиничних, неповторних властивостей; людина є особистість внаслідок того, що він свідомо визначає своє відношення до того, що оточує”. Самосвідомість у людини може бути тільки як у члена суспільства: «відношення людини до самого собі стає для нього наочним, дійсним лише через посредство його відношення до іншої людини» і «дійсне духовне багатство індивіда цілком залежить від багатства його дійсних відносин». Один з симптомів деяких психічних захворювань полягає у втраті людиною тотожності з самим собою, втраті власного «Я».
Постійна втрата працездатності – це повна чи часткова втрата здатності до загальної чи професійної праці. Повна втрата працездатності означає непрацездатність особи. Непрацездатність – це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я. Повна втрата працездатності визначається як настання пенсійного віку (старість). Пенсійний вік в Україні становить 55 років для жінок та 60 років для чоловіків (стаття 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Причинами інвалідності можуть бути: трудове каліцтво. професійне захворювання.
Про найпоширеніші причини втрати свідомості (непритомності), а також про те, що робити, якщо людина впала без свідомості читайте в нашій статті. Залежно від результатів діагностики пацієнт може бути також спрямований до невролога, гастроентеролога. Діагностика. Первинний огляд полягає в вислуховуванні скарг пацієнта на частоту і давність непритомних станів, з'ясовуються умови, при яких відбуваються втрати свідомості. Проводиться неврологічний огляд. Пацієнт обов'язково направляється на лабораторні дослідження крові.
Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність виявляється у здібностях людини, домінуючих потребах, рисах характеру, почутті власної гідності, світобаченні, системі знань, умінь, навичок, рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, індивідуальному стилі діяльності та поведінки, типі темпераменту, характеристиках емоційної та вольової сфер тощо. У ряді концепцій (С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв) індивідуальність трактується як вищий рівень розвитку особистості. В. С. Мерлій розглядає поняття &
Втрата може бути тимчасовою (розлука) або постійною (смерть), реальною чи уявною, фізичною або психологічною (Ізард, 1999). Горе - це також процес, за допомогою якого людина працює з болем втрати, знову знаходячи почуття рівноваги і повноти життя. Хоча переважаючою емоцією при втраті є печаль, тут також присутні емоції страху, гніву, провини і сорому. Існує ряд теорій, що пояснюють, чому люди відчувають такі сильні емоції після важкої втрати. Слідом за цією фазою настає фаза агресії і ворожості по відношенню до причини горя. Це може бути образа на померлого за те, що пішов і кинув, це гнів на лікарів, які не врятували, це гнів на тих людей або події, які стали мимовільними причинами смерті близької людини.
З цієї причини досить велика ймовірність для таких людей. повторення травматичної ситуації в майбутньому. Вони прагнуть пережити. Процес переживання стану втрати, смерті близької людини отримав назву «скорбота» та описується у сучасній психологічній літературі як феномен, що складається із трьох стадій: перша стадія містить у собі шок і відмову вірити в те, що кохана людина вмерла, супроводжується плачем і найсильнішим дистресом Психічні функції можуть бути порушені як у результаті фізичної або психічної травми, так і в результаті недоліків процесу розвитку (наприклад, гіперопіка батьків, неповна сім'я, неадекватна референтна група й т. ін.).
Втрата – позбавлення того, чим володів; це відокремлення, неможливість бути разом, розірвання стосунків. Один із видів утрати – розлука. Розлука – розставання з близькими людьми. Важливо зазначити, що втрати в реальному житті можуть “перетинатися”. Наприклад, втрата близької людини може бути пов’язана з втратою душевного, а іноді й фізичного здоров’я; втрата матеріальних цінностей може спричинити втрату гідності тощо. Діти зазвичай будь-яку ситуацію розглядають як таку, що може бути причиною розлучення і втрати – вони звинувачують себе за те, що “занадто незалежні, сваряться з братами, занадто надокучають, не вміють користуватися туалетом, вони не виправдовують очікувань” тощо.
Нарешті ознакою індивідуальності можуть виступити більші аспекти характеристик людини, зумовлені як чинники розвитку індивідуальності: біологічні, психологічні і соціальні. Їх взаємозв'язок визначає формування індивідуальності. У індивідуальності об'єднують у єдине ціле три форми розвитку.
При стійкій втраті працездатності, коли робітник не може виконувати роботу в попередніх умовах, МСЕК призначає групу інвалідності. Існують три групи інвалідності. Третю групу інвалідності призначають особам, які обмежено придатні до роботи за спеціальністю, але можуть продовжувати працювати на полегшеній роботі або ж на тій же, лише при меншому об’ємі. Вона стосується осіб з обмеженою працездатністю в таких випадках: - при необхідності значного зниження обсягу виробничої діяльності Причинами інвалідності можуть бути: 1. трудове каліцтво. 2. професійне захворювання. - індивідуальність реабілітаційних заходів; - доступність; - повернення до активної праці
Становлення індивідуальності відбувається в умовах конкретної епохи, культури, які багато в чому визначають і вибір покликання, й шляхи реалізації таланту. У той же час, талант, реалізуючись, змінює епоху і культуру. Згадаймо митців доби Відродження: за своїм талантом вони творили картини, скульптури, літературні твори, що змінили уявлення про людину та її місце в світі. Проблема особистості є одною з найскладніших у філософії. Якщо провідним у визначенні індивідуальності є її неповторний вроджений талант, то у особистості – воля, самостійність. Людина виконує в суспільстві визначені ним ролі, виступає як істота соціальна. Як особистість проявляє себе у ставленні до виконання своєї ролі або ролей в суспільстві.
Прикладом цього можуть бути герої роману Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». Родина Буендіа зробила перший крок у створенні вільного та щасливого життя. У творі описується динаміка розвитку маленького містечка, що згодом перетворилося на велике квітуче місто. Головною причиною втрати індивідуальності неординарною особистістю є прийняття нею моральних правил суспільства, обмеження її прав, нав'язування їй стандартів поведінки. Таку політику уніфікації вів Радянський Союз. Вислів «Ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних» належить поету-шістдесятнику Василю Симоненкові.
Комментарии
Отправить комментарий